1) Співати — це обов’язково, як дихати. 2) А взагалі, щоб із Харкова зробити Берлін, треба робити. Не сидіти й не дивитись на небо, думаючи, "чому я не сокіл, чому не літаю", а робити, шукаючи "свою долю" в себе під носом, а не на небі. У нас тієї "долі" на чотири Німеччини вистачить, так ми ж її не бачимо, ми все ще на небо поглядаємо, повилазило б нам! 3) Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде. 4) — Писатиме, — сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу. 5) I от коли пригадаєш життя своє, то доходиш висновку, що таки справді письменника супроводять у його житті явища незвичайні, явища оригінальні, і коли б тих явищ не було, не була б людина письменником, а була б порядним інженером, лікарем чи просто собі тямущим кооператором. 6) Ми знаємо, що діти трішки варвари. Наш обов’язок з дитинства прищеплювати любов до природи, до рослин, до тварин. І до свійських, і до диких. Чи не від того наші птахи й тварини дикі, що ми самі дикі? 7) Нема стільки шкідників серед тварин, як є їх серед нас, серед людей! Ми — самі собі шкідники! 8) Ви дивитеся на поплавок так, як навіть, коли були нареченим, не дивилися в голубі великі-великі очі своєї коханої...

Цитати Остапа Вишні

印刷
埋め込み

リーダーボード

表示スタイル

オプション

テンプレートを切り替える

自動保存: を復元しますか?