Васильки у полі, васильки у полі,/ і у тебе, мила, васильки з-під вій,/ і гаї синіють ген на видноколі,/ і синіє щастя у душі моїй., візники — люди/ трамваї — люди/ автомобілібілі/ бігорух рухобіги/ рухливобіги, Був сірий день. І сірий був сусід./ І сірий стіл. І сірі були двері./ І раптом нявкнув кольоровий кіт./ Залив чорнилом вирок на папері., У синьому морі я висіяв сни,/ У синьому морі на синьому глеї/ Я висіяв сни із твоєї весни,/ У синьому морі з весни із твоєї., кожне слово/ нашої мови записане у Літописі/ тож хай знають вороги/ якими словами/ на самоті мовчимо, Думою тугу розвіюю,/ щоб був я завжди такий,/яким мене мати вродила/ і благословила в світи./ І добре, що не зуміла/ мене від біди вберегти., Вір і наслідуй. Учневі негоже/ Не шанувати визнаних взірців,/ Бо хто ж твоїй науці допоможе/ На певний шлях ступити з манівців?, На кого завзявся Каїн?/ Боже, покарай! —/ Понад все вони любили/ Свій коханий край., Збагнеш оце, чим серце билось,/ Яких цей зір нагледів мет,/ Чому стилетом був мій стилос/ І стилосом бував стилет., Десь, колись, в якійсь країні/ Проживав поет нещасний,/ Тільки мав талан до віршів,/ Не позичений, а власний., Ой ти, дівчино, ясная зоре!/ Ти мої радощі, ти моє горе!// Тебе видаючи, любити мушу,/ Тебе кохаючи, загублю душу., Я візьму той рушник, простелю, наче долю,/ В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров./ І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:/ І дитинство, й розлука, і вірна любов., І раптом побачив сонце,/ Красиве засмагле сонце,-/ В золотих переливах кучерів,/ У червоній сорочці навипуск,/ Що їхало на велосипеді,/ Обминаючи хмари на небі…, І якщо впадеш ти на чужому полі,/ Прийдуть з України верби і тополі,// Стануть над тобою, листям затріпочуть,/ Тугою прощання душу залоскочуть., А він йде і йде, хоча/ вже й не дихає свіча,/ лиш вуста дрижать гарячі:/ янголе, не впадь з плеча.

"Українські поети та їхні твори" (поєднайте рядки із віршів українських поетів із їхніми авторами)

by
Print
Embed

Leaderboard

Visual style

Options

Switch template

Continue editing: ?