Ставимо кому: Квітне й радіє земля (...) сонце мережить поля (М. Сингаївський)., Уже скотилось із неба сонце (...) заглянув місяць у віконце (Леся Українка). , Благодатна пора наступає (...) природу розкішная дрож пронимає (...) жде спрагла земля плодотворної зливи (І. Франко)., Терпіть кайдани – то всесвітній сором (...) забуть їх, не розбивши, – гірший встид (Леся Українка)., Ставимо крапку з комою: Сором – найлюдяніше з почуттів (...) совість – сонце душі! (В. Черняк). , Зорі сяють (...) серед неба горить блідолиций; верба слуха соловейка, дивиться в криницю (А. Малишко)., Ніч прозора, безшумна, тепла (...) ніби оксамитом, огортає людину м'яке степове повітря., Мова – це доля народу, голос усіх далеких і близьких предків (...) рідна мова – це плескіт дніпрової хвилі, дзвін шабель Богдана, шепіт колосся рідного поля (Ю. Мушкетик).,

Кома та крапка з комою у СБР

列印
嵌入

排行榜

視覺風格

選項

切換範本

恢復自動保存: ?