Ставимо кому: Квітне й радіє земля (...) сонце мережить поля (М. Сингаївський)., Уже скотилось із неба сонце (...) заглянув місяць у віконце (Леся Українка). , Благодатна пора наступає (...) природу розкішная дрож пронимає (...) жде спрагла земля плодотворної зливи (І. Франко)., Терпіть кайдани – то всесвітній сором (...) забуть їх, не розбивши, – гірший встид (Леся Українка)., Ставимо крапку з комою: Сором – найлюдяніше з почуттів (...) совість – сонце душі! (В. Черняк). , Зорі сяють (...) серед неба горить блідолиций; верба слуха соловейка, дивиться в криницю (А. Малишко)., Ніч прозора, безшумна, тепла (...) ніби оксамитом, огортає людину м'яке степове повітря., Мова – це доля народу, голос усіх далеких і близьких предків (...) рідна мова – це плескіт дніпрової хвилі, дзвін шабель Богдана, шепіт колосся рідного поля (Ю. Мушкетик).,

Bảng xếp hạng

Phong cách trực quan

Tùy chọn

Chuyển đổi mẫu

Bạn có muốn khôi phục tự động lưu: không?