Пролог: "Той неситим оком за край світа зазирає", "Той мурує, той руйнує", "А той нишком у куточку гострить ніж на брата", "Так із його, сердешного, кров, як воду, точить!", "А братія мовчить собі, витріщивши очі!", "Усі на сім світі - і царята, і старчата - Адамові діти", Покріпачена Україна: "Прощай, світе, прощай, земле, неприязний краю!", "Безталанна вдово, я до тебе літатиму з хмари на розмову", "Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає", "Споконвіку вмивається, сонце зустрічає... І нема тому почину, і краю немає!", "Латану свитину з каліки знімають", "Єдиного сина, єдину дитину, єдину надію! в військо оддають!", "То покритка попідтинню з байстрям шкандибає", "Чи довго ще на сім світі катам панувати?", Сибір: "Людей не чуть, не знать і сліду людської страшної ноги", "...аж слухаю - загули кайдани під землею", "Мов із тісної домовини на той остатній страшний суд мертвці за правдою встають", "Із нор золото виносять, щоб пельку залити неситому!", "А меж ними запеклими, в кайдани убраний цар всесвітній! цар волі...", "А де ж твої думи, рожевії квіти, доглядані, смілі, викохані діти...", "Онде злодій штемпований кайдани волочить", Петербург. Прийом у царських палатах: "У долині, мов у ямі, на багнищі город мріє", "Церкви та палати, та пани пузаті, і ні однісінької хати.", "...аж ось і сам, високий, сердитий...", "Цариця небога, мов опеньок засушений...", "Мов кабани годовані - пихаті, пузаті!..", "...хоч маленьку, хоч півдулі, аби тілько під самую пику", "...цар підходить до найстаршого... та в пику його як затопить!..", "Гуля наш батюшка, гуля! Ура!..ура!..ура!..а,а,а...", "Аж кінь летить, копитами скелю розбиває!", "Це той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову сиротину.", Видіння над Невою. Вранішня столиця. Другий прийом у палатах: ""Мене, вольного гетьмана, голодом замучив...", "Із города із Глухова полки виступали...", "Що ти зробив з козаками? Болота засипав благородними костями...", "То не хмара - біла пташка хмарою спустилась...", "А меж ними і землячки де-де проглядають.", "Плач, Украйно! Бездітна вдовице!", "Медвідь виліз, ледве-ледве переносить ноги...", "Всі пузаті до одного в землю провалились!", "Де ж ділася медвежа натура? Мов кошеня, такий чудний.",

Т.Шевченко. Поема "Сон".Композиція

από
Ενσωμάτωση

Κατάταξη

Οπτικό στυλ

Επιλογές

Αλλαγή προτύπου

Επαναφορά αυτόματα αποθηκευμένου: ;