В своїх очах вона несе Кохання, -, На кого гляне, ощасливить вмить;, Як десь іде, за нею всяк спішить,, Тріпоче серце від її вітання., Він блідне, никне, множачи зітхання,, Спокутуючи гріх свій самохіть., Гординя й гнів од неї геть біжить., О донни, як їй скласти прославляння?, Хто чув її, - смиренність дум свята, Проймає в того серце добротливо., Хто стрів її, той втішений сповна, Коли ж іще й всміхається вона,, Марніє розум і мовчать уста., Таке-бо це нове й прекрасне диво,

Сонет 11

Cetakan
Benamkan

Papan mata

Gaya visual

Pilihan

Tukar templat

Pulihkan autosimpan: ?